Ні гарячого, ні холодного...

Люди часто дивуються, як виживає жертва в насильницьких стосунках? Як вона витримує постійні образи, бійку, безкінечний психологічний тиск? Все дуже просто - жертва  перестає відчувати.  Хіба це можливо, спитаєте ви? Ще й як можливо. Звичайний психологічний захисний механізм.

Як людина втрачає чутливість? 

 

Жодна психіка не може довго витримувати надмірні навантаження. Тому щоб вижити, вона жертвує деякими необхідними функціями. Чутливість потрібна нам, щоб об'єктивно  сприймати навколишню реальність, бачити  небезпеку, відкликатись на тепло і ласку. Але коли реальність ввесь час приносить тільки біль і страх,  відчувати стає небезпечно для життя. 

По перше, це дуже болісно. Безкінечний біль зрештою приводить до шоку і життя зупиняється.  По друге, потребує реакції. Але реакція в ситуації взаємодії з насильником може привести до тяжких наслідків. Побої, каліцтво, або просто позбавлення необхідних для виживання ресурсів. 

Тому відмова від відчуттів - найкращий вихід у даній ситуації.  Не відчувати, значить, продовжувати жити, рухатись далі, шукати вихід, ростити дітей чи рости. Подібно тому, як йог ходить по гвіздках, жертва насилля існує в неприйнятній ситуації. Інколи сходячи кров'ю, але вже не помічаючи цього.

Чим небезпечна втрата чутливості

 

Діти виростають і покидають невмілих батьків, жінки втікають від тиранів-чоловіків, чоловіки розлучаються з деспотичними дружинами, від жорсткого начальника можна звільнитися...  Ситуація так чи інакше змінюється в кращу сторону, але життя радості приносить мало. Жити серед інших важко.

Не можна відключити чутливість тільки на погане.  Чутливість зникає повністю. 

Що це означає? 

Уявіть, що ви втратили відчуття смаку. Ви не будете відчувати ні солоного, ні солодкого, ні гіркого, ні кислого. Вся їжа буде геть однаковою - прісною. 

Жертва насильства має приглушене сприйняття болю, але точно так же вона відчуває і радість. Нііби крізь вату до неї доходить і погане і хороше, перетворючись на ніяке. Без радості жити важко, бо незрозуміло, куди йти, чого прагнути і бажати, що приносить задоволення і насичує енергією. 

Крім того,  чутливість грає ще одну важливу роль, - вона допомагає регулювати своє життя. Відчувши, що тобі не подобаються ці стосунки, їжа, розмова, ситуації, робота, ти можеш їх уникати, або змінювати. Але як це зробити, якщо регулювальника нема? Ти стоїш на людному перехресті, взісубіч несуться машини і гатять тебе. н
Ну і що, що ти майже в танку? Все одно скоро від тебе залишиться саме мокре місце. Тому ти заповзаєш у найближчу нірку і сидиш там, а на дорогу виходиш тільки у випадку крайньої необхідності. 

Нема руху, нема життя, нема розвитку... Якщо таке стається в дитинстві, а особливо в ранньому, людина емоційно застряє в трирічному-п'ятирічному віці. Вона не вміє контролювати свої емоції, не вчиться спілкуватися ні з іншими, ні з собою. 

Як люди сприймають людину з відключеною чутливістю? 

 

На жаль, частіше всього, уникають.  Їм здається, що вони спілкуються не з живою людиною, а з її маскою. Звичайно, це відбувається не на усвідомленому рівні. Просто, не отримуючи звичних реакцій, люди відсторонюються, адже спілкування в даному випадку схоже на поїдання замороженої їжі.

Уявіть собі смачну, гарячу, паруючу піцу зі своїми улюбленими інгрідєнтами. А тепер уявіть, що її вам подали замороженою і запропонували їсти.  Що ви зробите? Скоріше за все, візьмете іншу. Якщо іншої нема, обо піца виглядає вкрай смачно, можливо ви спробуєте її розігріти, але коли це не вдасться, хеппі енду не вийде. Ваш шлунок і ця їжа навряд чи зустрінуться. 

В ситуації з живою людиною завжди є альтернатива. Тому надмір спілкування особі з відключеною чутливістю не загрожує. Її  будуть або уникати, або ставитимуться з жалістю, інстинктивно відчуваючи вразливість і незахищенність. 

Як відновити свої вміння відчувати навколишнє?

 

Це той випадок, коли настійливо не рекомендується справлятися самостійно. Відновлення чутливості - процес довгий, часто болісний і потребує провідника. Мало почати відчувати, потрібно навчитись реагувати і щось робити з цим:

• Що робити, коли відчуваєш страх?
• Що робити, коли відчуваєш гнів?
• Як висловити своє родратування, щоб це не пошкодило стосункам?
• Як проявляти свою любов, симпатію?
• Що робити, коли твою прихильність не приймуть?

Тому без психолога тут не обійтися. Самому надто складно, небезпечно і можна назавжди застрягнути на початку шляху.