10 фактів про обійми

Факт №1

Короткі обійми сприяють виробництву гормону окситоцина - спокій, захищенність, блаженство.  В довгих обіймах продукується серотонін - гормон гарного настрою. Тому обійми вважаються прекрасною профілактикою стресу та депресивних настроїв.

Факт №2 

Обійми здатні провести діагностику стосунків - напружене тіло при обіймах свідчить про холодність, ворожість, неприйняття. 

 Факт №3 

Новонароджених немовлят, що з'явилися на світ раніше терміну, часто кладуть роздягненими на батьків. В цих обіймах маля отримує сигнал, що воно під повним захистом і всі сили організму спрямовуються на виживання. 

Факт №4

Постійне прагнення обіймів вчені називають тактильним голодом.  На тактильний голод особливо страждають люди, що не знали материнського піклування взагалі, або мама по якійсь причині проявляла холодність. 

Факт №5

Щирі обійми народжуються від теплого імпульсу у грудях. Якщо цей крок пропустити, обійми будуть ніякі. 

Факт №6

"4 обійми в день необхідні для виживання;

8 - для щастя;

12 - для саморозвитку". 

Вірджинія Сатир - американський психолог, соціальний працівник, авторка книг по прикладній психології. 

Факт №6

Обійми використовують, якщо відчувають неловкість у спілкуванні, для того, щоб вийти з контакту очей, коли страшно розкриватися саме перед цією людиною.

Факт №7

Існує 11 видів обіймів, від любовних і дружніх до холодно ворожих. 

Факт №8 

Є люди, які не люблять обіймів. В них мозок через різні причини сприймає тісний тактильний контакт, як надмірне навантаження. Тому завжди перед тим, як обійняти когось не вельми знайомого, варто спитати дозволу. 

Факт №9 

32% - саме настільки виростає іммунітет від регулярних обіймів. 

Факт №10 

 

В Японії для самотніх людей придумали подушки-обнімашки для сну. Зараз вони  популярні по всьому світу. Справа в тому, що якщо в людини прикрита чимось теплим спина, в неї виникає почуття захищенності, а напружені м'язи краще розслабляються

Рідкісна суперсила

Ви хочете мати унікальний авторитет серед колег, друзів, родичів?  Хочете, щоб до вас завжди прислухалися, питали вашої поради і допомагали вам по першому проханню? Щоб навіть сторонні люди вважали вас важливою людиною в своєму житті?  Саме таку "рідкісну суперсилу" дає вміння, яке психологи називають "контейнерування".

Контейнерування - компетентність, яка лікує сама по собі

Пам'ятаєте відомий вислів про лимон і лимонад?

Якщо життя дає тобі лимон, зроби з нього лимонад

Так от, контейнерування - це вміння чужі лимони переворювати на лимонад. Кожному з нас зустрічалися люди, яким не страшно розповідати про свої проблеми, труднощі, щоденні неприємності.  Люди, що вміють слухати. В чиє розуміння і співчуття можна неначе в контейнер помістити свої негативні емоції і переживання, від чого відразу стає легше і проблема вже не здається такою страшною. Згадайте своє ставлення до цих людей. Певна, що воно позитивне і тепле. Тепліше, ніж до інших знайомих. 

Згадайте свої  відчуття під час таких бесід. Свої емоції до і після. Якщо ви переживали стрес, напругу, хвилювання, - все стишувалося, ніби розчинялося в повітрі. Контейнерування допомагає пережити негатив по схемі, яку ілюструє народне прислів'я: "Розділене з кимось горе вдвічі менше". Ми ніби розділяєм свої проблеми з кимось, розширюєму площу, на яку діє сила тиску і тиск перестає нас душити. Ми можемо сприймати його адекватно і якось взаємодіяти з ним, - робити з лимону лимонад. 

Як навчитися контейнеруванню 

Особисто я в своєму оточенні можу нарахувати дві людини, що володіють вродженою здатністю до контейнерування. Це досить рідкісна риса. Також я знаю багатьох, для яких контейнерування входить у структуру професії. Це професійні психологи. Можна б було сюди внести і лікарів, але їх схильність до чорного гумору і те, що вони скоріше нівелюють проблему (ну нічого, що одна нога не ходить, ви до женихів і на другій дострибаєте), а не сприймають її, як є, виключають їх з цього списку. 

Щоб розібратися, як навчитися контейнеруванню, потрібно зрозуміти, з яких рис і здатностей складається це вміння:

1. Всі знають, що вітер дує туди, де нижчий тиск. Тобто, тяга виникає лише там, де існує різність. Ви не підете розповідати комусь про свої проблеми, якщо він виглядає ще несчаснішим, ніж ви. Не захочете, не будете мати такого бажання.
Відповідно, людина -контейнер  випромінює помірний позитив,  впевненість і внутрішню силу. 

У людей повинно скластися відчуття,  що це щаслива людина, що міцно стоїть на ногах.

2.  Друга риса - увага та інтерес до інших. Коли спостерігаєш за людьми-контейнерами зі сторони, здається, що вони цікавляться іншими так, ніби це їх найулюбленіше в житті заняття. В голові в них купа інформації про оточуючих, подробиці життя, імена і життєві обставини родичів. Що хто любить і чого терпіти не може. 

3. Активне слухання. Компетенція, якої навчають психологів в першу чергу. В структуру активного слухання входять:

• зацікавлена поза: тіло трішки нахилене, очі звернені до співбесідника, дружній вираз обличчя;
• заохочення до розмови: задає питання про важливі для співбесідника речі;
• підтримує розмову за допомогою "еха" - відзеркалення: повторення фраз, закінчень;
• показує своє розуміння фразами-уточненнями почуттів, самої історії: "він сказав, - ой а це ж завжди так ображає".

4. Вони завжди (ЗАВЖДИ) на стороні співбесідника. Навіть, якщо по якійсь причині ти не поступився місцем вагітній в транспорті.

Що цікаво, здатність до контейнерування притаманна людям достатньо сильним. Вони вміють постояти за себе. При чому, їх позиція ніколи не буває істеричною. Вони ставлять на місце близьку людину, колегу чи начальника, спокійно викладаючи свої арггументи і переконливо доводячи їх доцільність. Це діє навіть на деспотичних керівників. Як холодний душ.

Дитячі ревнощі

 Деякі періоди в житті просто треба пережити...

Існує думка, що найбільші дитячі ревнощі чекають на родину після появи другого маляти, але це не так.

Один з самих тривожних періодів для першого малюка - останні місяці перед народженням братика чи сестрички. Дитина розуміє, що її положення єдиної та неповторної опинилося під загрозою. Ця думка сповнює страхом і тривогою: "А що як мама й тато перестануть її любити так же сильно, як зараз?"

Малеча безпричинно плаче, капризує, влаштовує істерики, проявляє агресію та непослух. Розмови, запевнення, що її любитимуть й надалі, зазвичай, не допомагають.

Полегшення наступає тільки після народження немовляти. Дитина переконується, що не все так страшно: любов батьків, бабусь і дідусів ніде не поділася і заспокоюється. Її "відпускає". Зрозуміло, що для цього доведеться докладати і певні зусилля, але сам плин життя та звичне піклування батьків доводять, що вона так само потрібна, як і раніше.

Пережити складний період в очікуванні другого лелеки можуть допомогти... веселощі. Дивіться разом веселі фільми та мультики, читайте смішні книжки і комікси, розповідайте кумедні історії з власного дитинства і дорослого життя. Сміх втишує любі тривоги.

Гештальт животворящий

                        
Практична психологогія і психотерапія відносяться до допомагаючих професій.  В свідомості широкого загалу психологи через своє вміння заглядати в глибину людської душі оточені ореолом магії. Але магії нема. Є чиста наука, праця багатьох вчених, лікарів, психологів, безліч помилок і невдач що створили відточені методики, які ми зараз знаємо, як напрямки психотерапії: гештальт, психоаналіз, НЛП, поведінкова терапія... продовжувати перелік  можна довго.
Кожен напрямок психотерапії - це лише ще один спосіб зрозуміти, що відбувається з людиною, знайти больві точки і зцілити. Якщо уявити психотерапію, як умовну гору, тоді напрямки будуть  різними способами досягнення вершини.

Є альпіністи з різним спорядженням, які піднімаються на гору власними способами: хтось повзе прямовистою стіною, хтось добираєтьс пологим схилом, хтось вирубує в скелі східці, а є й такі, що спускаються на вершину за допомогою парашута. Завдання у всіх одне - досягти вершини і не зірватись. 

Що таке гештальт і з чим його їдять 

Гештальтисти - це психологи, що працюють у  напрямку гештальттерапії. Придумав її американський психолог Перлз. Перлзу не вдалось побачити тріумф свого дітища. Він помер до того, як спеціалісти зрозуміли всі переваги і високу ефективність методу. В наш час гештальтисти -  найбільш багаточисельна співдружність психологів, принаймні в нашій країні.

Гештальтисти працюють над контактом. Контактом з іншими людьми і контактом з собою. Вони досліджують якість контакту в клієнта і виправляють його. Індикаторами, що ведуть гештальтистів по шляху терапії клієнта являються почуття і мова тіла (тілесні відчуття). Причому досліджуються почуття не тільки клієнта, а й самого психолога.
Гештальттерапевт працює собою, своєю власною нервовою системою, своїми реакціями і почуттями. 
 Отримуючи високояксний зворотній зв'язок, клієнт починає розуміти, чому в нього виникають проблеми і де їх причина.

Питання, які найчастіше задаються в гештальті:

• З якого почуття ти це говориш?
• Як тобі зараз в твоєму тілі? (в яких частинах тіла, органах відчуваєш важкість, скутість, біль...)
• А мені тепер так (хочеться плакати, я злюсь, шкода тебе...), як тобі з цим?

Психотерапевти люблять і часто вживають вислів:  "Як ти робиш щось, так ти робиш і все".  Навчившись створювати якісний контакт з психолом і з самим собою, клієнт автоматично переносить вміння на все своє життя, роблячи його більш гармонійним, комфортним і щасливим. Дуже важливо те, що перебудова контакту відбувається в безпечних умовах. Клієнт може пробувати, експериментувати, вчитись, не боячись втратити важливі стосунки, роботу, коханих, друзів.

Найбільш відомі фрази гештальтистів, що пішли в народ:

тут і зараз
закрити  гештальт

Кому показаний гештальт

 

Гештальттерапевти по відчуттю дуже теплі. До них можна йти в стані розпуки, складних емоційних переживань. Зрозуміти, розібратись в собі. Добудувати себе після складних стосунків з батьками. Залежність, співзалежність, "невезіння" в романтичних справах. 

Гештальтисти вдало працюють з психосоматикою. Якщо у вас від нервів скакає цукор, болить шлунок, загострюється ревматизм або щось інше, з психологом ви зможете навчитесь перенаправляти свій гнів, страх, образу з внутрішніх органів на щось інше.
Особисто я позбавилась від проблем зі шлунком і хронічної ВСД. Раніше в мене часто болів шлунок, коли я на когось злилась але намагалась цього не показувати. Я навіть ховала це відчуття від самої себе, бо ввесь час переживати негатив неприємно.  Розібравшись із причиною,  навчилась хоча б усвідомлювати свою злість і тепер, вже протягом 10 років, в мене болить шлунок лише тоді, коли я з' їм якусь важку для себе їжу, наприклад, свій  улюблений хліб з висівками. 

Правила безпеки

Час від часу в соцмережах з'являються страшні історії про негативний досвід роботи з психологами. Є дві основні умови, що допоможуть не потрапити в халепу: наявність у психолога сертифікату і супервізії.

Що оволодіти методикою, спеціаліст повинен пройти ґрунтовне навчання під час якого він не лише вчиться консультувати, а й проходить терапію сам. Це робиться для того, щоб психолог мимовільно не нагородив клієнта своїми власними проблемами. По закінченню навчання здається складний екзамен і тільки після цього отримується сертифікат. Саме сертифікат  потрібно запитати в психолога, перед початком роботи.
У справжнього спеціаліста, як правило, обов'язково є й супервізор - психолог, що допомагає вирішувати складні задачі і контролює якість його роботи.  

Нерви врятують... плітки

Плітки бережуть нерви і поліпшують спілкування. Згодні? Дев'ять з десяти людей скажуть, що це неправда. А ми і погодимся з ними, бо скоріш за все вони мають на увазі не плітки, а обмови. Коли хтось  вигадав неіснуючу подію чи розмову і розповсюдив це з метою зробити шкоду іншому.  Звісно, такі плітки не зможуть поліпшити нічого. Ми ж говоримо про інший  вид пліткарства. Той, який допомагає співіснувати з агресивним начальством, нестриманими колегами, миритися з капостями улюблених дітей і стійко переносити вибрики  другої поливини. 

Плітки - шлюз для виходу негативнлї енергії

Ніщо так не заважає спілкуванню, як роздратування на іншу людину. От бісять нас деякі риси в близьких, рідних, друзях, клієнтах... І що робити? Виказувати все в очі чи нічого не говорити? Але тоді все одно незадоволення прорветься: сарказмом, злістю, просочиться в тоні розмови і стосунки з людиною постраждають.

Плітки в цьому плані - універсальний засіб і майже панацея. Перемити кісточки навіть тим, кого любиш, - це як залізти в прохолодну воду під час літньої спеки. Відразу стає легше на душі і на серці. 
Негатив зливається, злість зникає і ми знову дивимося на людину спокійними очима і говоримо без каменя за пазухою.

Засоби безпеки

1. Пліткувати треба знати з ким, бо гігієнічна процедура перетвориться на непотрібні розбірки.  Тобто, якщо ви вирішили обговорити одну колегу з іншою, ви маєте бути певніі, що вас не здадуть.

2. Найкраще пліткувати про одних людей з такими приятелями, які з тими, першими, ніяк не пов'язані. Тоді ви точно будете знати, що ваші слова не внесуть у вуха тому, кому не треба. Тобто обговорити своє начальство з рідними буде більш безпечно, ніж з колегами. Хоча й не так цікаво. 

3. Не скаржіться і не пліткуйте з тими, які навіть теоретично, можуть претендувати на ваше місце під сонцем. Так можна втратити стосунки, родину, гарну посаду. 

Випадок із життя: заміжня жінка скаржилась своїй незаміжній сусідці на чоловіка. Так, нічого серйозного, звичайні речі, які трапляються в кожній родині. Але сусідка скористалась цим по своєму: коли чоловік жаліввся, що в борщі мало м'яса, запрошувала на борщ з реберцями, - на кожне бурчання, незадоволення чоловіка в сусідки знаходилась розрада.  Нічого дивного, що через рік, сімейний статус обох жінок змінився. В одної прибуло, в іншої - не стало. 

4. Найбезпечніше місце для обговорення інших - кабінет психолога. Жоден дипломований психолог не візьметься за роботу, якщо вияснить, що його клієнти пов'язані між собою. Інколи психологи змушені без пояснення відмовляти клієнтам вже на першій консультації, бо  раніше до них вже звернувся колега, член сім'ї, або дружина чоловіка з яким у клієнтки стосунки

5. Не варто пліткувати з незнайомцями або мало малознайомими людьми, бо немає гарантії, що вони не друзі, родичі тих, про кого ви розповідаєте, або не познайомляться з ними завтра.
Випадок з життя: колега потрапила в лікарню і розповіла медперсоналу про свої негаразди з керівництвом. Через тиждень вже інша колега лягає в цю ж лікарню в те ж саме відділення і з подивом вислуховує розповіді про "жахливого" начальника. На жаль для першої, ця колега була з ним в гарних стосунках і все сказане стало відомим. 

 Англійці говорять: той, хто не пліткує, -  не цікавиться людьми і не любить їх. Так що, пліткуйте з задоволенням, пліткуйте зі смаком, але завжди пам'ятайте про безпеку. 
Якщо ця стаття була корисна, буду вдячна за коментарі та лайки. 

Символдрама

Існує думка, що психологи - працівники переважно "розмовного жанру", але це не зовсім так. Через розмови: запитання і відповіді дуже довго прориватися до справжніх проблем і конфліктів, що турбують людину. Адже вони знаходяться глибоко під поверхнею. Тому були придумані так звані "проективні" техніки і методики, що дозволяють зєкономити час і відразу заглянути в жерло внутрішнього конфлікту. Правда, психолог все ж має володіти мистецтвом діалогу, - без цього проективні методики не працюють. 

 
Символдрама 
Чудова проективна методика, що дає можливість побачити, зрозуміти і виправити проблеми свого внутрішнього "Я" через архетипічні образи.

Як це працює?

Всі народи походять із первісного світу, в якому їжу і дах над головою давала жива природа. Тому архетипи схожі і для кельтів, і для слов'ян, для аріїв і т.д. Наприклад, гора для всіх є образом досягнень, а підняття вгору - це образ того, як ми досягаємо чогось та долаємо труднощі.

Символдрама - наочна. Можна довго переконувати людину, що вона ставить нереальні цілі, але коли в її уяві постане образ неприступної височенної скелі, вершина якої губиться в хмарах, вона сама зрозуміє, що прагне неможливого і перестане винити себе у невдачах. Наступне питання: чому я ставлю перед собою нереальні цілі, що мене до цього спонукає?, - дозволить рухатися далі.

Символдрама проходить по наступній схемі:

- людині в стані спокою і можливо навіть трансу (прості дихальні техніки) пропонується уявити певний образ;
- з закритими очима людина споглядає всередині себе цей образ, розповідає про побачене психологу і виправляє речі, які  їй не подобаються. 
- через тиждень, на наступну зустріч, клієнт приносить малюнок того, що він побачив, відчув. Це допомагає додати нові нюанси до обговорення проблеми і закріпити нові навички.

Образи задаються психологом по певній системі і в певній послідовності. Спочатку розглядаються базові стосунки - відносини з мамою та батьком. Згодом, індивідуальні риси, конфлікти, задавнені травми. Таким чином пропрацьовуються всі сторони особистості. Стосунки з мамою і стосунки з батьком, потреби і бажання, способи вирішення конфліктів і давні травми, - все це закодовано в архетипічних образах і може бути відкореговано за допомою символдрами.

Для досягнення позитивного результату потрібно мінімум 25 зустрічей.

До речі! Символдрама може допомогти зрозуміти, як до вас ставиться об'єкт ваших романтичних уподобань. Справа в тому, що можна обманути нас улесливими словами, ми самі можемо обманювати себе думками про свою потрібність комусь, але в глибині душі - ми завжди знаємо правду. Образ вмістилища нашої душі - печера. Спрбуйте уявити печеру свого обранця або обраниці. А потім подивіться, де ваше місце в ній? Чи ви сидите на чільному місці поряд, чи може лежите біля вогнища, як звичайний трофей. 

Робота в символдрамі надзвичайно цікава для клієнта через можливість наочного дослідження себе. Навіть якщо у вас не дуже розвинута уява, ви будете збентежені і вражені багатством, сенсом та інформативністю всього побаченого. Ви навчитеся прислухатись до себе. Побачите себе з неочікуваної сторони. І що головне - у вас з'являться величезні шанси відчути себе краще і досягти позитивних змін в житті.

Ложка дьогтю в даній методиці лише одна - психологів, що володіють методом символдрами, не так вже й багато. Тому, якщо вам зустрінеться такий спеціаліст, скористайтесь можливістю і попрацюйте над собою.

Як не проґавити обдаровану дитину. Поради батькам

Ніхто про це не говорить, але виховання обдарованих дітей має свої підводні камені. 
Наприклад, вони більш чутливі до несправедливості, ніж їхні ровесники і тому часто потрапляють у конфліктні ситуації. 
За високу швидкість процесів мислення обдаровані розплачуються "тонкою шкірою". Їх легко образити, легко вразити. Саме тому, ще з дитячого садка вони придумують свої альтернативні моделі реальності, де все справедливо, довершено і ніхто не страждає

Але найбільша небезпека криється в легкості з якою обдарованим дітям дається засвоєння знань. 
Справа в тому, що коли природа наділила тебе гарною пам'яттю та вродженою кмітливістю, перші шкільні роки пробігають без напруження. 
І що тут поганого?
На перший погляд, нічого, але...
Коли все дається легко, само собою, як тоді дитина навчиться долати труднощі? Коли вона буде вчитися наполегливо працювати? 
Гарна пам'ять - велика перевага, але вона підвела і підводить багатьох. Бо у середніх та старших класах зненацька виявляється, що немає необхідних навчальних навичок, немає витривалості, яка тренується роками. 
Навчальні задачі ускладнюються, об'єм матеріалу росте, з наскоку все не засвоїш, успішність падає, самооцінка від цього, м'яко кажучи, не покращується. І у найбільш вразливому, підлітковому віці, коли важливо зрозуміти, що "Я вмію", "Я можу", обдарована дитина отримує протилежні переконання: "Я не вмію", "Я не можу".  

Щоб уникнути цієї прикрості, потрібно небагато. Якщо доля послала вам обдаровану дитину, слідкуйте, щоб навантаження відповідали її підвищеним можливостям. Обов'язково знайдіть їй заняття, яке б вимагало наполегливості, щедро дарувало невдачі і вчило отримувати результат лише після значих зусиль.

Як звільнитись від страхів і тривоги

Коли ми нервуємо, нам кажуть: "Візьми себе в руки!" 
А ще нам говорять: "Нерви в коробочку!"
Це саме в хвилини неспокою ми промовляємо самі до себе. Але чи допомагають такі внутрішні команди побороти хвилювання? 
Вчені довели, що спроби перебороти свій страх, тривогу вольовими імпульсами, не зменшують інтенсивність переживання, а лише заганяють його глибше, складують всередині. І тому щоб заспокоїтись кожного наступного разу доводиться прикладати все більші зусилля та використовувати помічників (цигарка, чарка, ліки) 

Тривога - до побачення! 

Але існує засіб, який допомагає по справжньому заспокоїтись. Засіб дуже простий і дієвий, хоча й потребує тренування. 
Коли дитя лякається, воно біжить до мами і страх розчиняється в маминих обіймах. Так само і наше внутрішнє дитя у стані тривоги можна заспокоїти, уявивши, як ми його обіймаємо і співчуваємо його страху чи тривозі. 
Такий спосіб допомагає по справжньому позбавитись негативних переживань. Особливо ефективний він при лікуванні тривожних розладів.

#словничокневроманії
Тривожний розлад - це різновид неврозу, при якому людина ввесь час переживає відчуття страху і тривоги без об'єктивних причин. Це може бути страх хвороби своєї чи близьких людей, соціальні страхи, постійні погані передчуття. Найчастішою причиною хвороби є хронічний середовищний стрес. 
Якщо тривожний розлад не лікувати, в деяких випадках він може може привести до повного або часткового паралічу життєдіяльності.

Дуже докладно розповідається про тривожний розлад і панічні атаки на каналі психолога Анна Зарембо
https://www.youtube.com/watch?v=xz_CjQXDgyc

Пісочна терапія - "дитяча гра" для недитячих проблем

Коли люди перший раз чують термін "пісочна терапія", вони думають, що це щось несерйозне. Навіть психологи, незнайомі з цим методом, роблять подібну помилку. Але насправді "пісочка" - дуже сильний інструмент для ґрунтовного пропрацювання  психологічних проблем. Метод дозволяє "побачити" ситуацію ніби на долоні, зрозуміти, що всередині нас гальмує її вирішення та віднайти шляхи виходу.

Як працює пісочна терапія

Пісочна терапія відноситься до проективних методик, тобто в ній розповідь йде опосередковано, через образ. Обладнання для пісочної терапії: неглибокий ящик з піском прямокутної форми і велика кількість різноманітних фігурок. Психолог просить клієнта побудувати свою життєву ситуацію, страх, проблему, сон, родинні взаємини, тощо на піску за допомогою маленьких іграшок. І тут починається магія. 

 Осмилення  

Людина може робити в піску свій ландшафт: гори, ріки (денце коробки зафарбовано в блакитний колір), ями і все що забажає, використовуючи дрібні предмети та іграшки. Поки вона будує, вона заглядає глибоко в себе і мимоволі переосмислює свою життєву ситуацію, підбирає образне втілення своїх проблем, себе і починає краще розуміти, що з нею відбувається.

Пошук внутрішнього конфлікту 

Картина на піску готова. Психолог спільно з клієнтом починає пошуки внутрішніго конфлікту, що створив цю дискомфортну ситуацію. Повільно перебираються всі елементи картини, поки віднаходиться місце, де найсильніше вібрує енергія і сильні почуття. Десь там ховається травматичне переживання, яке нас гальмує, не дає рухатися вперед, змушує робити помилки. 

 Шляхи виходу  

 Тут зробимо монтаж і пропустимо етап докладного аналізу точки конфлікту. Це складна професійна робота і в двох словах про неї не розкажеш. Коли вона зроблена, психолог просить клієнта знайти те, що йому допоможе вирішити ситуацію. Людина розглядає арсенал іграшок і в іі голові включається пошук внутрішніх і зовнішніх ресурсів, за допомогою яких можна рухатися далі. Вона підбирає ті предмети і іграшки, які символізують ці ресурси. Інколи береться вже обрана іграшка і змінюється за допомогою всього, що є навколо.

Робота в піску чудова тим, що пісок дає можливість матеріального втілення будь-чого. Тобто задіються не тільки слова, а й тактильні та візуальні відчуття, що дозволяє сильніше закріпити результат.Наприклад, клієнту довгий час не дають спокою почуття від минулих стосунків. Біль, образа, злість отруюють життя. Клієнт будує модель свого життя і неочікувано для себе позначає ці переживання скринькою, з якої випинається колюча проволока. Людина наочно бачить, що користі від минулих стосунків нема, а є самі проблеми. Тому клієнт просто зариває скриньку в пісок, щоб від неї і сліду не лишилось.

- Куди ти відправляєш свої переживання?, - питає психолог

- В минуле, - відповідає клієнт

В це можна не вірити, але такий символічний акт насправді звільняє від негативних переживань і дозволяє залишити позаду те, чого вже давно не існує.

Коли і кому показана пісочна терапія

Конфлікти зовнішні і внутрішні, стосунки, взаємодія в сім'ї, взаємодія в колективах. Невротичні переживання, страхи. Застрявання у старих стосунках, травмах. Аналіз сновидінь.
Важко сказати, де пісочна терапія виявиться некорисною. З нею можуть працювати і дорослі, і діти з невеликими виключеннями. Не рекомендують дітям з високим рівнем агресії: вони просто розкидають пісок з іграшками.
 Ще одна додаткова перевага пісочної терапії полягає в тому, що вона завжди дає якийсь результат. Наші люди, що не виросли в культурі психотерапії, де до психологів ходять роками, погано себе почувають після візиту без результату: чого ходив?! Якщо в гештальті психолог може відправити клієнта на тиждень подумати (поживи з цим), то сама методика пісочки передбачає фінальну дію. Клієнту здається, що він отримав те, за чим прийшов. Хоча це й не зовсім так, бо зміни зазвичай займають більше часу.

Невроз

Невроз - тимчасовий функціональний розлад роботи нервової системи, що виникає через перевантаження основних нервових процесів: гальмування і збудження. Причиною неврозу може бути стрес, дистрес (стрес який діє на протязі довгого часу), психічні травми.

При неврозі спостерігаються астенічні, істеричні, нав'язливі розлади і тимчасове пониження розумових здібностей і працездатності. 

Термін "невроз" не вживається у міжнародній кваліфікації хвороб. Там при визначенні хвороби зазвичай використовується наступне формулювання: функціональні порушення ... (орган чи функція) не зумовлені органічними причинами. Наприклад: розлад сну неорганічної природи.

Факт: Багато людей, хворих на невроз, ніколи не звертаються за допомогою. Вони звикають, адаптуються, а в деяких випадках навіть не помічають хворобливої природи свого стану, пояснюючи його, наприклад, вадами характеру. 

Компенсаторними механізмами можуть виступати алкоголь, куріння, надмірне захоплення соцмережами, харчові розлади. Вони тимчасово полегшують симптоми, допомагають їх пережити в короткочасовій перспективі, але з часом лише посилюють хворобу. 

Якщо невроз не лікувати, він буде "розмножуватись". Наприклад, до наявного тривожного розладу може додатися залежність від соціальних мереж, інтернетзалежність, харчовий розлад, а потім ще й депресія від погіршення зовнішності. 

Лікування неврозу передбачає комплексну роботу лікаря і психолога. Лікар призначає медикаментозну терапію, а психолог працює з причиною. При цьому в різних видах неврозу співвідношення медикаментозної терапії і психотерапії різниться. Наприклад, невроз нав'язливих станів лікується переважно ліками, а при неврастенії більш важлива робота психолога, так як лише психолог працює із сприйняттям психотравмуючої ситуації.

При неврозах можуть використовуватись наступні групи ліків:

•  антидепресанти;
• транквілізатори;
• ноотропні препарати;
• адаптогени;
• психостимулятори.

Робота=каторга, або коли вже час звільнятись

Робота в нашому житті займає значне місце.  Від старших людей можна почути: "Робота - це таке сяке, головне для людини - сім'я".  Тут криється помилка.  Дослідження психологів довели, що людина не успішна в професіїї переживає настільки серйозний стрес, що він впливає на всі сфери життя.  Тому, якщо для вас робота = каторга, більш за все, в особистих стосунках ви теж наражатимесь на невдачі.

  Як зрозуміти, що ви не на своєму місці? 

"Хто не робить, той не їсть", - керуючись цією народною мудрістю, ми ходимо на роботу, яка нам не дуже подобається, складна, потребує багато сил, втомлює і виснажує.  І сказати, що ми чинимо неправильно, аж ніяк не можна. Бо запросто так, годувати нас ніхто не буде.

Але є робота, яка не просто втомлює, а й відбирає здоров'я.  І тоді потрібно замислитися, чи варто продовжувати заробляти гроші таким чином?  Зауважимо, що мова не йде про так звані шкідливі виробництва, пов'язані з хімією чи ще чимось. Мова йде про професії, які "дарують" вигорання.

Вигорання - виснаження нервової системи, що супроводжується втратою сил та погіршенням стану здоров'я.

Частіше всього від вигорання потерпають лікарі, вчителі, соціальні працівники - тобто люди, які працюють з іншими людьми.  Існує думка, що професіонали можуть звикнути до чужих хвороб та проблем.  На жаль, це не зовсім так: споглядання негараздів інших - доволі тяжка ноша. Можна пристосуватись до чужого болю, зупиняти власні емоції, заміщувати їх, витісняти, але все одно організм буде реагувати тим чи іншим чином.  Астенія, депресія, фізичні хвороби - найбільш розповсюджені "подарунки" професійного  вигорання. Відслідкувавши їх у себе, задайте собі питання: "Чи варто далі втрачати здоров'я, чи вже потрібно задуматись про зміну роботи?"

Задоволення від роботи

Як всім відомо, робота може приносити моральне та матеріальне задоволення. З матеріальним все зрозуміло, а от причини морального незадоволення своєю професійною діяльністю розглянемо докладніше.

Нічого не виходить

"Крокодил не ловиться, не росте кокос", - зусилля прикладаються титанічні, а результату нема. Або результат не має суспільного попиту і вважається непотрібним.  Радянська система наплодила купу роботи, КПД якої не можна зрозуміти, хоч ти трісни. Контролюючі органи, методичне керівництво - до сих пір ми спостерігаємо роздутість різноманітних міністерств і управлінь, які крім перекладання паперу і продукування непотрібних документів нічим іншим не займаються.

Якщо вам попалась одна з таких робіт, ви будете відчувати, що займаєтесь незрозуміло чим. Але в цьому випадку рятує зарплатня. Коли і зарплатня доброго слова не заслуговує, не дивно, що робота сприйматиметься, як каторга. 

Нічого не виходить, як факт об'єктивної реальності. Робота валиться з рук, не дивлячись на зусилля, не дає позитивного результату, настільки складна, що позитивний  результат просто неможливий. Психіка  зреагує  втратами в самооцінці і депресивними явищами. 

При цьому необов"язково причина негативного результату лежить в площині зусиль і здібностей  людини. Просто проблема дуже складна. Але бути завжди в програші - непосильна ноша для людини. Довго це неможливо витримати.

 Що заважає покинути роботу

Робота не подобається, не дає ні морального, ні матеріального задоволення, вигорання вже призвело до втрати здоров'я, а звільнятися людина не хоче, вперто ходить на осоружну роботу, хоча почувається все гірше і гірше. Чому ми продовжуємо терпіти негаразди і добровільно прирікаємо себе на муки? 

Причина перша - страх безробіття.  Звільнення - це крок у невідомість, а невідомість страшить. Тому є сенс спочатку знайти іншу роботу, а потім звільнятися із старої. Але ця опція не всім доступна. Буває так, що внаслідок вигоряння, людина почуває себе наскільки знесиленою і виснаженою, що люба робота викливає в неї відторгнення і страх не впоратись.  

Друга причина - стереотипи. "Поміняв сто робіт" зазвичай говорять про людину, яка змінила не одне місце роботи і ніде не прижилась. Доблестю в радянські часи вважалося мати трудову книжку з одним єдиним записом місця роботи: прийняли на посаду, вийшов на пенсію. І хоч зараз вже інші часи, старі та й деякі молоді люди ще здригаються при згадці про звільнення. 

Третя причина - пониження соціального статусу.  Одного разу бачила дитячого кардіолога в коротющих шортиках на купі кавунів, які вона продавала. Було дивно і якось соромно, ніби людина зробила щось негідне. Так само 20 років тому назад вчителі зі школи соромилися торгувати на базарі своїм крамом, бо вони ж вчителі! Зараз вже не соромляться.

Нова робота може бути геть інша по соціальному статусу. Сьогодні ти вчитель і тебе називають по батькові, а завтра - ти продавець в супермаркеті і втрачаєш цю привілегію. 

Четверта причина - соціалка. Робота в бюджетних організаціях може й не дає нормального заробітку, але є лікарняні, відпустки, вихідні. Якщо працюєш на "власника" або навіть на себе, лікарняні та відпустки, восьмигодинний робочий день  переходять в статус неможливої розкоші. Люди згодні працювати навіть за мізерну платню, коли мають гарний соціальний пакет. 

Чому все таки варто звільнятись? 

Професійне вигорання - причина значної втрати комфортності життя. На роботі ми проводимо основну частину дня і проводимо його нещасними. Додому  несемо свій поганий настрій і псуємо настрій своїм домашнім. Цілий день ми в депресивному стані і бачимо життя в похмурих барвах. Звільнення в цьому випадку схоже на видалення пухлини.  Пухлини потрібно видаляти, з роботи, яка наносить шкоду здоров'ю, потрібно звільнятися.


Звільнення - це завжди нові можливості. На неприємній роботі ми маємо закритий горизонт, звільнення його розчищає. Можна опанувати нову професію,  інший напрямок. Знайти роботу, що буде приносити задоволення, може й не зовсім легко, але не звільнившись від старого, нове знайти неможливо. Одні двері закриваються - інші відкриваються. 

Психологи помітили цікавий факт: найбільш успішними і щасливими є ті люди, які змінюють професію або напрямок роботи кожні 7 років. Сучасний світ дає такі можливості. Можно набувати освіту, вчитися новому у будь якому віці. Але це можливо тільки якщо людина почувається більш менш здоровою.  Перебуваючи у стані вигоряння це зробити неможливо. Тому доведеться спочатку звільнитися, щоб прибрати стресову ситуацію, повернути здоров'я, а вже потім приступати до пошуку нової роботи.

Єдине що тут зайве - це почуття вини. Вигоряння така ж сама хвороба, як грип. Немає нашої вини в тому, що ми підхопили грип, і вини у стані професійного вигоряння теж немає. І перше, і друге спричинене об'єктивними причинами і сприймати його потрібно відповідно.