Як я консультувала свою доньку

 І от купила я метафоричні карти. І це було добре. І працювала я цими картами з батьками і з колегами на роботі. І всім подобалось.  Карти витягували на поверхню те, що найдужче боліло і допомагали знайти ресурси для руху вперед. Але родичів я ретельно обминала. Бо консультувати рідних не можна.

Та  одного разу, помітивши, що дитина дуже переживає за певні речі, не витримала моя душа (бо  ж мама) і  розклала я перед нею карти.

У психологів є табу.  Вони не працюють з близькими, одночасно не консультують людей, які мають між собою конфлікт або просто стосунки,  не заводять особистих відносин з клієнтами. І табу ці мають сенс. Про що я переконалась на власному досвіді.

Дитині консультація сподобалась. Не було там нічого трагічного: травм, розбитих сердець і тяжких емоцій. Звичайні переживання юнки на порозі дорослого життя. Обговорили, продумали і це було добре. Я трималася стійко. Жодних: "Та ти що, доцю" і т.д.

Прокинулась  о третій ночі.  Від дуже сильної тривоги. "Як же ж, моя дівчинка, так сильно переживає. І там проблема, і там теж проблема (а про що ще говорять з психологом, як не про проблеми?) І що робити? Як бутииии? Ой, лелеееееее!."

Осягнувши, що  вскочила в професійне табу,  спробувала заспокоїтися: знайшла в аптечці валеріану, випила водички, вмилася і знов пішла спати. Але сон не йшов. Трясло, трусило і з голови не йшли тривожні думки. Прокручувала в умі слова, проблеми, переспективи...

Потім почала потроху дрімати. В напівсні мені привиділося продовження, в якому вже всі плакали і навіть ридали. Погано розуміючи: сон це чи насправді, я все ж намагалася заснути і раптом... В мою спальню вскочила донька і рішуче заявила: "А ще, мама, щоб ти знала, я КУРЮ!" "О, Господи!", - подумала я і тут вже остаточно вирубилася, провалившись у тривожно-переляканий сон.

На ранок прокинулася з тяжкою головою. Виповзши на кухню по каву, обережно поцікавилась в дитини, що вона хотіла від мене вночі? "Тю, на тебе, мама, я спала". "Хух,- подумала я, значить не палить" і пішла знову пити заспокійливе.

І це не те, щоб в мене ніколи не було тяжких консультацій. Та кожна друга несла в собі більше напруження разів у 5. Були і "професійні травми" - нервові зриви і загострення власних хвороб після складної роботи.  Але мене ніколи так не скручувало у вузол, за виключенням ще одного випадку, коли спробувала попрацювати психологом у іншої рідної людини.


Мораль. Табу психологів - не порожнє місце. Своїх консультувати не можна - своїх потрібно направляти до інших психологів.

Біодобавки: так чи ні?

 

Пост-звіт . Близько місяця назад подивилась відео про біодобавки від Алуніки Добровольскої. Там величезний список, але я вирішила вибрати ті, які, на мою думку, мені найбільш потрібні. Вони на фото. 

 

• Спіруліна (пила десь 2 тижня).
• Омега 3 (місяць).
• Лецитин (місяць).
•  Коензим Q 10 (місяць).
• Аевіт (10 днів).
• Висівки вівса (як згадаю, в суп або кефір).

  Проблеми, які хотілося вирішити

- нервове виснаження

- брак енергії

- проблеми з увагою та пам'яттю

- повільне мислення

- швидка втомлюваність

Результати

Після місяця вживання біодобавок самочуття по всіх показниках покращилося в середньому на 20-40%.  Стало легше тримати в голові більші об'єми інформації, поліпшилась увага. 

 Зменшилась дратівливість, збільшилась стресостійкість, а значить, нервове виснаження вже не таке значне. 

  Покращилось мислення. Зникло відчуття важкості в голові. Розумова праця знову стала легкою і приємною справою. 

 Можу більше зробити буденної роботи. Планування та контроль стали можливими опціями. 

 Неочікувані результати 

Говорю "ні" тому, що надто виснажує, хоча й дає якусь користь. Наступати собі на горло стало надто важким завданням. Розставляю приорітети і обираю те, що важливіше. 

 Погіршився чи поліпшився характер, - з якої сторони подивитись. Сварюся там, де раніше б мовчала і втрачаю звичку бути непомітною. 

 Раніше, коли бачила проблему, зупинялась на стадії усвідомлення і застрягала у переживанні стресу. Тепер, ланцюжок подовжився: думаю, як виправити і дію. На автоматі. 

 Перший раз за кілька останніх років виходить розвинути нові звички. 

 Стала більш поблажливо ставитись до себе і своїх помилок.

  

Висновок  

В моєму індивідуальному випадку, однозначно, так.

Зменшилися наслідки вигоряння, почала повертатись ясність мислення, зменшилась втома. Людський організм - таки набір хімічних елементів.

Залежність - цемент насильницьких стосунків

Залежність, про яку тут буде йти мова, - не можна назвати просто фактом реальності. Це скоріше риса особистості. Риса, що змушує людину перебувати в некомфортних стосунках, навіть тоді, коли вони приносять їй шкоду і страждання. Залежність жертви можна назвати  цементом, що тримає пекельну споруду насильства. Прибери її і насильство не зможе втриматись й дня. Воно перетвориться на химерний картковий будинок.

Витоки залежності

Психологічну залежність не вийде розглядати в суто емоційній площині. Вона замішана на таких глибинних почуттях, що скоріше схожа на інстинктивний виживальний потяг немовляти до матері, ніж на стосунки між дорослими людьми. 

 "Я так хочу до тебе, як до матері немовля", - це не про любов, це про залежність. 

 

Психологічну залежність можна умовно розділити на кілька видів:

•  Більш тяжка форма виникає в ранньому дитинстві, якщо батьки були емоційно холодні і байдужі до малої дитини. Коли старші неуважні до фізичних і психологічних потреб маляти, воно опиняється один на один зі світом і це такий собі досвід.  Навколишній світ назавжди залишається незрозумілим і ворожим, тому людина  конче потребує своеєрідного посередника між собою і ним. Якщо такого  Дорослого посередника немає, вона впадає в паніку і депресію і просто не знає, що робити. 
• Психологічне і фізичне насильство теж може привести до залежності. Якщо деспотичні батьки ввесь час пригнічували волю дитини і не заохочували її спонтанні прояви, вона не розумітиме, як можна встановлювати і захищати свої межі. В неї не буде чутливості, яка наче дзвіночок при дверях, повідомляє, про небажане вторгнення, і вона матиме непереборний страх агресії, у випадках загрози своїм кордонам. Таким людям потрібен Захисник, який візьме на себе функцію захисту її кордонів. Проблема тільки в тому, що від Захисника захищати нікому. 
• Непройдена сепарація. Сепарація - психологічне від'єднання від батьків. Це не лише самостійність, але й особливе відчуття себе дорослою людиною, вміння брати на себе відповідальність, приймати рішення. Якщо сепарації щось завадило, людина навіть і в похилому віці  потребуватиме Тата або Маму, щоб відчувати себе безпечно і спокійно.

А тепер стежте за руками: Дорослий, Захисник і Батько - це все невід'ємні частини здорової особистості, які формуються в процесі сприятливого дитинства. Тобто, в нормі вони знаодяться всередені, а не зовні. І якщо ти всередені цього не маєш, то відчуваєш себе так, ніби намагаєшся ходити на одній нозі. Тоді  шукаеш або милиці, або іншу людину, щоб за допомогою неї добудувати себе до цілого.

Звичайно, здається що всьому виною якась фатальна непереборна любов. Кохання, що змушує терпіти. Інколи про це говорять, як про любовну залежність, але це лише зовнішнє враження.

Як залежність провокує тиранію 

 

Гірка правда заключається в тому, що здорова особистість буде шукати іншу здорову особистість.

Який йшов, таку й знайшов

 

 

Нікому не подобається, якщо на них виснуть, тим більше залазять на шию,  - це важко, незручно,  заважає рухам... 

 Тому людина, що боїться бути дорослою, сходиться з іншою, що хоче контролювати і керувати всім навкруг.  Жертва добровільно поступається частиною своєї "території" і прав, в обмін на безпеку і спокій. Та не існує тиранів, що б поважали своїх жертв і оберігали їх кордони. А який в цьому сенс? Для кращого контролю гайки закручують, а не навпаки.

Якщо ти ввесь час потрапляєш в залежність, - це  твоя біда, а не вина.  Але потрібно усвідомлювати,  що інша людина -  лише половинчасте вирішення проблеми, та ще й пов'язане зі значним ризиком потрапити у скрутне становище. Найліпший вихід - доростити сторони особистості, яких не вистачає. Тому є сенс звернутися до психолога, який професійно і безпечно допоможе пройти цей непростий шлях.

Ні гарячого, ні холодного...

Люди часто дивуються, як виживає жертва в насильницьких стосунках? Як вона витримує постійні образи, бійку, безкінечний психологічний тиск? Все дуже просто - жертва  перестає відчувати.  Хіба це можливо, спитаєте ви? Ще й як можливо. Звичайний психологічний захисний механізм.

Як людина втрачає чутливість? 

 

Жодна психіка не може довго витримувати надмірні навантаження. Тому щоб вижити, вона жертвує деякими необхідними функціями. Чутливість потрібна нам, щоб об'єктивно  сприймати навколишню реальність, бачити  небезпеку, відкликатись на тепло і ласку. Але коли реальність ввесь час приносить тільки біль і страх,  відчувати стає небезпечно для життя. 

По перше, це дуже болісно. Безкінечний біль зрештою приводить до шоку і життя зупиняється.  По друге, потребує реакції. Але реакція в ситуації взаємодії з насильником може привести до тяжких наслідків. Побої, каліцтво, або просто позбавлення необхідних для виживання ресурсів. 

Тому відмова від відчуттів - найкращий вихід у даній ситуації.  Не відчувати, значить, продовжувати жити, рухатись далі, шукати вихід, ростити дітей чи рости. Подібно тому, як йог ходить по гвіздках, жертва насилля існує в неприйнятній ситуації. Інколи сходячи кров'ю, але вже не помічаючи цього.

Чим небезпечна втрата чутливості

 

Діти виростають і покидають невмілих батьків, жінки втікають від тиранів-чоловіків, чоловіки розлучаються з деспотичними дружинами, від жорсткого начальника можна звільнитися...  Ситуація так чи інакше змінюється в кращу сторону, але життя радості приносить мало. Жити серед інших важко.

Не можна відключити чутливість тільки на погане.  Чутливість зникає повністю. 

Що це означає? 

Уявіть, що ви втратили відчуття смаку. Ви не будете відчувати ні солоного, ні солодкого, ні гіркого, ні кислого. Вся їжа буде геть однаковою - прісною. 

Жертва насильства має приглушене сприйняття болю, але точно так же вона відчуває і радість. Нііби крізь вату до неї доходить і погане і хороше, перетворючись на ніяке. Без радості жити важко, бо незрозуміло, куди йти, чого прагнути і бажати, що приносить задоволення і насичує енергією. 

Крім того,  чутливість грає ще одну важливу роль, - вона допомагає регулювати своє життя. Відчувши, що тобі не подобаються ці стосунки, їжа, розмова, ситуації, робота, ти можеш їх уникати, або змінювати. Але як це зробити, якщо регулювальника нема? Ти стоїш на людному перехресті, взісубіч несуться машини і гатять тебе. н
Ну і що, що ти майже в танку? Все одно скоро від тебе залишиться саме мокре місце. Тому ти заповзаєш у найближчу нірку і сидиш там, а на дорогу виходиш тільки у випадку крайньої необхідності. 

Нема руху, нема життя, нема розвитку... Якщо таке стається в дитинстві, а особливо в ранньому, людина емоційно застряє в трирічному-п'ятирічному віці. Вона не вміє контролювати свої емоції, не вчиться спілкуватися ні з іншими, ні з собою. 

Як люди сприймають людину з відключеною чутливістю? 

 

На жаль, частіше всього, уникають.  Їм здається, що вони спілкуються не з живою людиною, а з її маскою. Звичайно, це відбувається не на усвідомленому рівні. Просто, не отримуючи звичних реакцій, люди відсторонюються, адже спілкування в даному випадку схоже на поїдання замороженої їжі.

Уявіть собі смачну, гарячу, паруючу піцу зі своїми улюбленими інгрідєнтами. А тепер уявіть, що її вам подали замороженою і запропонували їсти.  Що ви зробите? Скоріше за все, візьмете іншу. Якщо іншої нема, обо піца виглядає вкрай смачно, можливо ви спробуєте її розігріти, але коли це не вдасться, хеппі енду не вийде. Ваш шлунок і ця їжа навряд чи зустрінуться. 

В ситуації з живою людиною завжди є альтернатива. Тому надмір спілкування особі з відключеною чутливістю не загрожує. Її  будуть або уникати, або ставитимуться з жалістю, інстинктивно відчуваючи вразливість і незахищенність. 

Як відновити свої вміння відчувати навколишнє?

 

Це той випадок, коли настійливо не рекомендується справлятися самостійно. Відновлення чутливості - процес довгий, часто болісний і потребує провідника. Мало почати відчувати, потрібно навчитись реагувати і щось робити з цим:

• Що робити, коли відчуваєш страх?
• Що робити, коли відчуваєш гнів?
• Як висловити своє родратування, щоб це не пошкодило стосункам?
• Як проявляти свою любов, симпатію?
• Що робити, коли твою прихильність не приймуть?

Тому без психолога тут не обійтися. Самому надто складно, небезпечно і можна назавжди застрягнути на початку шляху. 

 

Надія в безнадійному

Жахливі та страшні події також приносять свої позитивні уроки. Наприклад, знання, що на кожного відморозка -вбивцю приходиться десятки, сотні справжніх людей. І значить, цей світ все таки чогось вартий.

На фото чоловік прикриває своїм тілом від куль незнайому жінку. Закриває рукою їй очі, щоб вона не впала в паніку.

Пишуть, що згодом він вивів її в безпечне місце і повернувся допомагати іншим. Перетягував ремнями, затикав кровотечі, витяг кілька куль. Врятував багато життів.

Виявилось, що це військовий інструктор.  Його впізнали по фото, вияснили прізвище,  газети і телеканали закидали героя  проханнями про інтерв'ю, але він всім відмовив.

Таких американців у той вечір було безліч. Хтось витягував поранених, хтось перевозив їх у лікарні, хтось стеріг чиєсь бездиханне тіло і телефонував родичам загиблих. По задуму вбивці це мала бути ніч жаху та розпачу, а вона перетворилася у ніч загального єднання і взаємодопомоги. 

Світ не може бути повністю жахливим, якщо в ньому одні підставляються під кулі, щоб врятувати інших, зовсім незнайомих їм людей.

Не кожного дня життя приносить нам радість чи щастя. Бувають періоди невдач і болю. Та кожен життєвий удар може і повинен стати своєрідним уроком і принести гарний плід, який  допоможе вижити і йти далі. Ми всі набагато сильніші, ніж здається на перший погляд. І гарних людей набагато більше, ніж тих, хто готовий знищувати і ламати все і всих навкруг.

Як заспокоїтися за допомогою звичайної води

Вода - загадкова та унікальна речовина. Структура молекули води здатна змінюватись під впливом енергій, що її оточують та нести в собі пам'ять про навколишнє. Вода має  здатність очищати все до чого торкається. Вона розчиняє не тільки фізичний, а й емоційний і навіть енергетичний бруд. З допомогою найбільш розповсюдженої на планеті речовини легко позбуватись стресу і повертати собі спокій. Пропонуємо кілька таких способів.

Ванна від стресу

Найпростіший спосіб відновитися після важкого дня - прийняти помірно гарячу ванну. Напруження осідає в м'язах. Ми приходимо додому, вечеряємо, граємось з дітьми, дивимося улюблену телепередачу, гуляємо по нету, спілкуємось в соціальних мережах, читаємо книжку, а почуваємося так, ніби робочий день ще не закінчився.

Врятує тепла ванна. Вона розслабить м'язи і стрес залишиться позаду. Можно підсилити дію  улюбленими косметичними засобами або ароматичними маслами. Розслаблюючою дією  відзначаються  аромати м'яти та лаванди.  Чайне дерево та хвойні корисно додавати восени та навесні, так як вони ще й активізуть іммунітет та вбивають віруси. Додані в воду масла цитрусу дозволять підняти настрій під час осінньої депресії.

По неперевіренній інформації ванна корисна лише перші 15 хвилин. В цей час вона активно забирає негативну енергію.  Якщо перевищити чверть години, вода почне повертати негатив назад.  У всякому разі, після 15 хвилин температура рідини перестане бути комфортною, так що цього часу цілком вистачить.

"Пий вода, еш вода, - гладким не будеш нікогда"

Вода у достатній кількості (1,5 - 2 л) не тільки допомагає схудненню, а й запобігає стресу та виникненню депресії. Стрес та депресія - це гормони. Якщо їх концентрація у крові велика, людина відчуває себе знервованою або пригніченою. Правильний водний баланс допомагає швидко виводити небезпечні гормони.

Контрастний душ

Контрастний душ - сам по собі стрес для організму. Але це стрес фізичний як, наприклад, силові вправи або біг. Тому тут діє принцип: клин клином вибиває. Організму байдуже, куди витрачаються адреналін чи норадреналін. Головне, що вони йдуть у "справу" разом із залишками стресових гормонів отриманих під час нервових навантажень.
 Крім того, вода з душу має таку ж очищувальну дію, як і ванна. А ще вона не тільки забирає негатив а й насичує тіло енергією.

Теплі ваночки для ніг та рук 

 

У стопах ніг та долонях знаходиться величезна кількість рецепторів. Тому теплі ванночки для рук та ніг позитивно впливають не тільки на весь організм, а й на нервову систему зокрема. Корисно робити такі ванночки не просто з водою а з настоїв різних духм'яних трав чи з додаванням морської солі. Трави можна вибирати на свій смак. Головне, щоб аромат викликав позитивні відчуття.

Медитація "Цілющий водопад" 

В даному разі використовується не сама вода, а її образ. Та не дивлячись на це, еффект вражає своєю силою. Медитація запропонована Норбековим. Її завдання - принести здоров'я тілу і душі.
Потрібно уявити себе під потоком цілющої чарівної води. Побачити, як вона проникає у всі клітини і атоми вашого тіла й вимиває з нього ввесь бруд. Подивіться на воду внизу, наскільки вона чорна, - це токсини, болячки, негативна енергія, шлаки, емоційний біль і образи, які покидають ваше тіло.

Поступово вода стає чистішою і світлішою і от вже іскриться і сяє чистотою. Такою ж чистотою іскриться і сяє кожна клітинка вашого тіла. Відчуйте внутрішнє піднесення і радість, що наповнює вас. Будьте здорові!

Сокира в спині або як воно жити з тираном

Недавно в нашому дворі стався екшн. Симпатична сусідка з під'їзду (добре, що вона не читає мій блог)  серед білого дня в вихідний вискочила на балкон і волала про допомогу. Жіночки - пенсіонерки, що о цій порі року зазвичай кучкуються у дворі, швиденько викликали поліцію. Поліція з'явилась оперативно, так що історія закінчилася без крові, хоча всі натяки на неї були.

Сусідка належить до тієї категорії жінок, яких раніше співчутливо називали самотніми, а тепер заздрісно величають вільними.  Вона вільно розпоряжається своїм життям і вільно вирішила зустрічатися з одруженим. Моральну сторону цієї справи ми розбирати не будемо, а от психологічний аспект дуже цікавий. Навіщо одруженому чоловіку на любовному побаченні з коханкою займатися рукоприкладством? Якщо не подобається, чому не розвернутися і піти?

Звичайно можуть бути різні варіанти: банальна сварка, ревнощі і таке інше, але ж не доводити до смертовбивства. А за свідченнями панянки саме такі спроби були.  Тому з великою долею вірогідності припустимо, що маємо справу з одним із різновидів тирана або садиста, який отримує задоволення від того, що мордує жінку і уявити собі життя без цього не може.

Садист - людина, що має психологічну потребу знущатися над слабшими. Слабшим може бути жінка, дитина, або людина, квола фізично чи залежна від нього. Садисти-тирани мають трудність у нормальному розміщенні своїх негативних емоцій, через що виміщають їх на спеціально обраному для цього об'єкті. 

 

Тиранія або побутовий садизм - соціальна роль, що не дуже підтримується суспільством. Крім того, вона має неприємні наслідки для самого садиста: пекло в домі, неблагополучні діти. Тому ці пани змушені вирішувати для себе нелегку дилему: як і рибку з'їсти, і ніг при цьому не замочити. В залежності від того, який вони знаходять вихід, тирани підрозділяються на три основні типи. 

Домашній деспот

 

Територія ненависті в домашнього деспота знаходться вдома. Від нього страждають дружина і діти, але він так обставляє ситуацію, що навколишні не бачать і не чують, що відбувається. Навпаки, друзі та рідня можуть вважати, що це сама дружина винна в тому, що потерпає від брутального поводження: не господиня, не красуня, погана мати...

На людях домашній деспот сама невинність і золота людина. Ним захоплюються, з ним товаришують, його поважають і ... жаліють. Треба ж, так не повезло з жінкою.  Агресію, злість, невдоволення він ніколи не показує на людях. Просто не може, бо боїться.  Вкрай рідко конфліктує. Радо йде на компроміси, поступається своїми інтересами, може домовитись з ким завгодно і про що завгодно. 

Акумульоване невдоволення світом він виміщає на домашніх. Присікується до кожного слова, роздуває до неба всі помилки, організовує домашнє життя так, щоб дружина не могла впоратися з елементариними справами. Він любить похвалитись в тісній компанії, яка в нього жінка нечупара, розповісти про її промахи в господарюванні та вихованні дітей. 

Фізичне насильство домашній деспот практикує тільки з самими беззахисними. Якщо дружина дасть відкоша, він сто раз подумає, чи підставлятися наступного разу. Тим більше він боїться розголосу, адже постраждає його така чиста репутація і німб світлої людини спаде з голови. 

Але що стосується психологічної наруги та економічних утисків - тут він дока. Такі дії не залишають синців та ссадин. Довести їх неможливо. 

Рано чи пізно стосунки в родині стають холодними, як крига, і тиран знаходить собі коханку. З нею він милий та надзвичайно романтичний. За дружину ж тримається зубами, бо вона йому життєво необхідна для виміщення злості. 

Втекти від домашнього деспота можливо, але це може зайняти не один рік. Жінка повинна зміцніти психологічно і економічно та підготувати майданчик для відступу. Ввесь час вона себе відчуває ніби з лезом у спині: боляче, нестерпно, але нікуди йти... Справа в тому, що вже після кількох років подружнього життя жертва домашнього насильства опиняється в соціальній ізоляції. Тиранічний партнер один за одним обрубує всі зв'язки і створює їй альтернативну репутацію.

Тиран на експорт

 

Саме цього пана ми описали на початку.  Це більш продвинутий тиран, який надто любить себе і не хоче влаштовувати пекло у власному домі. Він усвідомлює свої викривлені потреби, його інстинкти не такі примітивні, вміє контролювати себе. Своїх дітей  вважає прямим продовженням себе коханого і якщо і мучить їх матір, то не настільки, щоб вона втратила здатність виконувати свої функції. 

Від попереднього типу  відрізняється тим, що може легко проявляти агресію будь де і будь с ким. Його важко схилити до компромісів або змусити відмовитись від своїх інтересів. Але він робить свідомий вибір не проявляти надмірну конфліктність на людях і мімікрує майже під описану вище золоту людину. Просто інколи, коли знаходиться об'єкт для соціально дозволеної агресії, показує свої зуби упиря, попередньо покривши їх товстим шаром позолоти, так, що всім здається, ніби перед ними виведений з себе небесний янгол. 


Розміщення своєї злості і ненависті цей садист організовує на стороні, знущаючись з багаточисельних коханок. Спочатку він притягує жінок в свої сіті, а потім, наче паук, починає мікропорціями вприскувати яд. Секрет в тому, щоб жертва не відразу здогадалась, що вона просто вигрібна яма для негативу. Тому, зазвичай тиран на експорт ретельно себе контролює, щоб не надавити сильно, але трапляються і більш примітивні екземпляри, що відразу розпускають руки. 
 
Подібно кіношним упирям, тиран на експорт, приваблює до себе людей аурою краси і величі. Він розумний і гарний, вміє обходитись з прекрасною статтю. Ловелас, тонко розуміє жіночу психологію, визначає слабкі місця і потаємні бажання. З своїх жертв п'є кров дозованими порціями, попередньо напустивши в мозок нещасних солодкого п'янкого дурману.

Від таких тиранів жертви рано чи пізно зриваються, бо кров рано чи пізно закінчується. Тому, вони намагаються паралельно тримати біля себе кількох жінок. Це їм вигідно і в плані організації процесу. Показати одну іншій, добитися реакції, ревнощів, сліз... Вони впиваються жіночим  розпачем і болем як коштовним вином. Саме негативні емоції і є їхньою основною метою. Так вони розміщують і проживають свій власний біль, бо інакше просто не можуть і не вміють. 

Коли в них є об'єкт в роботі, вони випромінюють мир, радість життя і неземне блаженство. Легко пурхають, наче міфічні ельфи по казковим квітам. Як тільки жіночка тікає, тиран мовби спадає з лиця. Його власний негатив закупорюється і їсть його зсередини. Втім ці чоловіки часто безжально покидають свою жертву, коли вона перестає насищати їх потрібними емоціями, бо, як ми говорили раніше, кров рано чи пізно в організмі закінчується. Одурманена жінка ще якийсь час перебуває під дією трунку і страждає, але потім приходить в себе і усвідомлює, що вирвалася з цупких згубних тенет. 

Тотальний тиран

 

Тут за прикладами далеко ходити не треба. Таким був Сталін - людина з безмежною владою, що мордувала і мучила всіх навколо: і чужих, і своїх. Дружина, діти страждали так само, як і оточуючі. Кажуть, він навіть плакав по смерті дружини, але чи не крокодилячі сльози то були?
 
Тотальні тирани не звертають увагу на такі тонкощі, де вони є і як їх сприймає суспільство. Громадська думка їх цікавить не настільки, щоб корегувати щось в своїй поведінці. В крайньому разі вони змінять середовище на більш терпиме до проявів тиранії. 

До такого типу відносяться алкоголіки і забіяки. Кожен день з ними може бути останнім, так як свою злість вони часто не контролюють. Саме таких бідолашні дружини прибивають сковорідками, рятуючи своє життя, а потім потрапляють до буцегарні.